Він — оригінальний мислитель,

 у світогляді якого поєднуються

 два контрасти: аскетично-релігійна

 основа і глибинне відчуття краси та

 захоплення нею.

                     О. Забарний

З  нагоди 105-річчя від дня народження поета, прозаїка, есеїста-філософа, літературного критика, перекладача, релігійного мислителя, літописця відродження християнської України, ученого, педагога, публіциста — Василя  Барки  (справжнє ім'я — Василь Костянтинович Очерет)  в читальній залі  Віньковецької центральної районної бібліотеки проведено літературний портрет « Василь Барка : Чорна сповідь України».

Про Барку ми нічого не знали, бо він емігрував за кордон під час війни. З 1943 по 1950 рік жив у Німеччині, а потім переїхав у Нью-Йорк, де помер у 2003 році. Його біографія складна, багата неординарними життєвими колізіями, часто досить драматична. Він з того покоління, якому доводилося розпочинати літературу нової соціалістичної доби, коли сталінсько - беріївська сокира витинала під корінь те, що називалось українським.

Працював над історією української літератури, видав окремі частини під назвами «Хліборобський Орфей, або Кларнетизм», «Правда Кобзаря» (1961). Писав релігійно-філософські та літературознавчі есе, перекладав. Кілька років працював редактором на радіостанції «Свобода». Поетичні збірки «Псалом голубиного поля», «Океан» вийшли у 1958—1959 p. У 1968 р. вийшла поетична збірка «Лірник» (відповідно до естетичних традицій «нью-йоркської школи»).  

Протягом 1969—1988 p. письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці). В цей час вийшла епічна поема «Судний степ», 2 і З томи поезій «Океан», поетична збірка «Свідок для сонця шестикрилих» (Нью-Йорк, 1981), драматична поема в двох томах «Кавказ» (Київ, 1993). Ці твори В. Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку. 

Тема голоду в Україні 1932—1933 p. — найболючіша оповідь В. Барки, якій він, крім поетичних творів, присвятив великі епічні полотна — романи «Жовтий князь» і «Рай». Важкою була робота над романом "Жовтий князь”. Вона тривала з 1958 по 1961 рік. В Україну цей твір прийшов лише у 1991-му році.

У  2004 р. режисер Олесь Янчук зняв фільм за мотивами повісті Василя Барки «Жовтий князь»  «Голод-33». Це - перший художній фільм, який розкриває злочини сталінсько-більшовицького режиму проти українського народу.