Главная » 2022 » Листопад » 10 » Латвія, привіт!
10:45 Латвія, привіт! | |
 Привіт, мене звати Лариса Матковська. Я провідний бібліотекар відділу дошкільників, учнів 1-9 класів та керівників читання КЗ «Центральна бібліотека» Віньковецької селищної ради. 2022 рік для мене, як активного члена УБА, видався напрочуд продуктивним. Насамперед стала учасником Восьмої зимової школи молодих бібліотекарів, яка відбувалась 14-17 лютого. Це гарне відчуття брати участь у чомусь такому масштабному, працювати як один організм з бібліотечними лідерами, активною молоддю, що надихнуло працювати у іншому руслі з іншими думками та з іншим підходом.І ось ще одна надзвичайно приємна та неочікувана новина! З 31 жовтня по 4 листопада 2022 року мені випала неймовірна нагода (одній з усієї України!) стати учасником конференції «Бібліотеки як ключовий фактор для соціального спротиву та демократії в часи викликів безпеки», яка відбулась у Ризі, Латвія.  Латвія та Молдова сьогодні стикаються з подібними викликами, як і українці. Агресивне вторгнення Росії в Україну спричинило необхідність зміни ролі бібліотек цих країн з інформаційно-культурних центрів на охоронців місцевої демократії та прихильників громад. Бібліотеки беруть активну участь у формуванні медіаграмотності та боротьбі з дезінформацією, допомагаючи інтегрувати біженців із України. І ніхто не буде сперечатись, що розбудова місцевої стійкості є основою демократії. І саме спільний проект «Бібліотекарі як промоутери місцевої демократії, розвитку та стійкості», очолюваний Латвійською платформою розвитку співпраці (LAPAS) у партнерстві з Національною бібліотекою Латвії, Національною бібліотекою Молдови та Відземським університетом прикладних наук, спрямований на створення здатність бібліотекарів змінювати правила гри в часи високої невизначеності. Метою конференції став обмін найкращими практиками з Молдови та Латвії, щоб надихнути місцевих бібліотекарів і допомогти їм розвинути нові можливості для реагування на нові виклики та ролі. А учасниками – бібліотекарі, лідери місцевих громад, представники місцевої влади, громадських організацій та всі, хто цікавиться медіаграмотністю, місцевою демократією та інтеграцією.Сумніви про те, чи їхати, чи ні не з’являлися, був лише страх публічного виступу англійською, адже це був перший досвід. Тому усю свою невпевненість спакувала у тридцяти двох літрову торбину, а з нею і косметичку, ноут, дорожню книгу та вирушила у мандри. Автобус класу люкс дав змогу не лише отримати гарячий напій, коли заманеться, а й переглядати фільми англійською. А після перегляду ряду кінострічок, зловила себе на думці: «А коли це я дозволяла собі ось так просто сісти і нікуди не поспішати, ні за що не хвилюватися...».  Під час війни багато хто змінив свою модель поведінки, той початковий страх зник і більшість взялася просто робити все що до снаги: просто працювати, волонтерити. І якщо ти сучасний бібліотекар, то ти не лише волонтер на всі руки, а й людина, яка має за спиною бібліотечні крила і опенмайнд. Бібліотеки таки переформатувались, і стали або максимально продуктивними, або занепали через відсутність мотивації, чи невміння розставляти цілі та пріоритети, чи зневіри у собі, що я переживала за цей такий важкий рік декілька разів. Але вдалі книги, гарні друзі й добрі колежанки у «військовому коктейлі теперішнього буття» відіграють величезну роль і готові допомогти своїм професіоналізмом, тільки ж попроси. Командною силою і духом на чолі з найтолерантнішим директором, який підштовхує, а не заганяє твою самооцінку «під лавку», коли один плаче через сумну звістку, інший готується до конкурсу, третій готовий до майстер-класу і ще декілька волонтерів уже працюють з читачами, можеш втриматись на плаву і функціонувати навіть через сльози, які котяться що не щодень десь з глибини душі. Ще раз собі нагадуєш, що формулювання не «чого я?», а «хто, як не я?» дієвіше в рази. Хто як не кожен українець має робити те що в його силах, хто як не ми, очевидці, маємо розповідати світу що відбувається з нашою країною. Перший день: Конференція та дві екскурсії.  Під час конференції, на стрім якого було зареєстровано близько трьох тисяч людей, спікери говорили про важливість бібліотек, історію, чому важлива культурна спадщина та ідентифікація.Російська пропаганда через канали телебачення присутні у Республіці Молдова і зараз, доповідала Даніела Галай, експерт з медіаграмотності РМ. Так історично склалось, що російськомовного населення є багато як у Латвії, так і в Молдові, не кажучи вже про Україну. Тому зараз так важливо визначити для себе свою національну приналежність, навчитись демократично віднестись до чужого вибору мови й політичних поглядів та, найголовніше, навчитись не піддаватись на вплив пропаганди «руського міру». Дуже приємно було чути, що в бібліотеках, які брали участь у цій конференції, є українська література для роботи з біженцями. Нас розуміють та неймовірно підтримують! До речі, кілька слів про місце, де відбувалась конференція. Латвійська національна бібліотека є національним культурним закладом, що знаходиться під керівництвом латвійського Міністерства культури. Це місце політичних та наукових зустрічей, місце у яких місцеві майстри записуються в чергу за рік, щоб провести виставку своїх робіт. Це заклад, у якому є спортзал, кафе, простора їдальня та медитаційна кімната. Другий день: поїздка у Даугавпілс, день дискусій та рекомендацій. Дискутували про роль бібліотек, чому така непрестижна професія бібліотекаря, як залучати молодь та що потрібно змінити у роботі бібліотек, яким має бути бібліотекар, як будувати місток довіри із місцевою владою. Найцікавіше те, що з визначенням, яким має бути бібліотекар ми дійшли до спільної думки досить швидко. Теоретично зуміли побудувати місток довіри, а от питання про залучення молоді та підняття престижу професії залишилось відкритим. Третій день: екскурсія до народознавчого музею та зустріч з Даугавпілською активною молоддю, яку цікавить історія рідного краю, які активно працюють з українськими переселенцями, надають їм житло, роботу, інформаційні послуги тощо. Четвертий день: день медитації, обговорення підсумків за святковим обідом та довгоочікувана прогулянка Ригою. Щоб усе розповісти не вистачить друкованих рядків. Стільки ідей, вражень, емоцій! Адже коли подорожуєш, завжди назад повертаєшся іншою, з іншими думками, іншими надіями та планами. Головне, щоб був мир в Україні, а ми разом зробимо усе, щоб розбудувати вільну, незалежну, демократичну країну! | |
|
| |
