Главная » 2016 » Січень » 27 » Літературний портрет «Де грози падають, там райдуги встають»
15:10 Літературний портрет «Де грози падають, там райдуги встають» | |
27 січня відзначається 125-річяя з дня народження Павла Тичини (1891-1967) – українського поета, перекладача, публіциста, громадського діяча.
Творчий шлях П. Тичини припав на дуже складний період української історії. Комуністичний режим унеможливив вільний розвиток літератури, наклав свій темний відбиток на творчість митця. Тому численні поезії, написані Тичиною в роки комуністичного диктату, хоч і становлять певний інтерес для дослідників, але насправді не цікаві сучасному читачеві. Натомість справжньою класикою української лірики стала рання творчість Павла Тичини — це поезії, що увійшли до книжок «Сонячні кларнети», «Плуг», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Вітер з України», а також твори поза збірками,написані в 1907-1929 роках. П.Тичина самотужки опанував понад десяток іноземних мов. Зараз ми констатуємо, що поет досконало знав майже 20 мов! А переклади його на українську збереглися аж з 40 мов. Його знання іноземних мов було таким, що він міг приїхати до Парижу чи Софії й вільно там спілкуватися з тими, хто його зустрічав. Віньковецька ЦРБ долучилась до відзначення ювілею поета, провівши літературний портрет «Де грози падають, там райдуги встають». Ведуча заходу С.Кушнір ознайомила з життєвим і творчим шляхом, декламували поезії Л.Баранюк, бібліотекар І категорії, Ш.Юськова, бібліотекар І категорії, Р.Єрьомін, студент Кам'янець-Подільського коледжу будівництва, архітектури та дизайну, В.Жук, учениця Віньковецького НВК. Присутні ознайомилися з книжковою виставкою «Сонячні акорди поезії Павла Тичини».  Літературний портрет дозволив шанувальникам поезії ознайомитися з багатогранним талантом геніального поета, по-новому зрозуміти художню цінність його літературної спадщини і сьогодні по-новому подивитися на сонце й небо, квітку й дерево, дощ і вітер, на нашу історію... Маємо надію, що ще не раз згадаємо слова цього поета, які звучать як заповіт: Любіте землю трави – І все життя... Любіте Храм Краси і Слави, Природи співчуття. Любіте землю, трави – І все життя. Ах, скільки радості, коли ти любиш землю, Коли гармонії шукаєш у житті. Пошануємо Великого Українця! Збережемо пам’ять про поета, який любив Україну і свій народ!     | |
|
| |
